Верховною Радою України; нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі та на виконання цього кодекс - страница 2


в) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна:

фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення;

суб'єктів господарювання, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або у разі їх ліквідації - знято з реєстрації як суб'єкта господарювання;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, отриманих від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) та у будь-який інший спосіб, передбачений умовами договору застави, майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного погашення заборгованості;

д) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

е) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;

14.1.6) безоплатно надані товари, роботи, послуги – це:

а) товари, що надаються платниками податків згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), які виконуються (надаються) платниками податків без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

14.1.7) бюджетна дотація – безповоротна фінансова допомога з боку держави, яка надається суб'єкту господарювання з метою зміцнення його фінансово-економічного становища та (або) для забезпечення виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг;

14.1.8) бюджетна установа – орган, установа чи організація, визначена або утворена згідно з Конституцією та законами України, а також установа чи організація, утворена у встановленому порядку органами влади Автономної Республіки Крим чи органом місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок Державного чи місцевих бюджетів;

14.1.9) офіційний валютний курс (валютний курс) – застосовується у значенні, згідно із Законом України „Про Національний банк України”;

14.1.10) витрати – економічно обґрунтовані та документально підтверджені витрати платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються, надаються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності;

14.1.11) відповідальне зберігання – господарська операція платника податків, що передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи, з подальшим поверненням цих матеріальних цінностей платникові податків без зміни якісних або кількісних характеристик;

14.1.12) відокремлені підрозділи – філії та представництва, а також інші організаційно-структурні утворення юридичних осіб, розташовані на іншій території, ніж та, де зареєстрована юридична особа, за умови, що такі організаційно-структурні утворення мають відокремлений баланс та/або через них відкрито рахунок у банківських або інших фінансових установах або посадові особи таких організаційно-структурних утворень мають право розпоряджатися рахунком юридичної особи для здійснення функцій, покладених на таке організаційно-структурне утворення або такі організаційно-структурні утворення відповідають ознакам географічного сегменту, визначеним положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

14.1.13) господарська діяльність – діяльність особи, пов’язана з виробництвом (виготовленням) та реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, яка проводиться нею самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

14.1.14) гральний бізнес – господарська діяльність з організації та проведення азартних ігор: лотерей, „парі”, тоталізатор, ігор на гральних автоматах, у карти, кості, циліндричних ігор (у тому числі рулетку) тощо, з видачею грошових виграшів (призів) у готівковій або майновій формі, а також неазартних ігор без видачі грошових виграшів (призів);

14.1.15) гудвіл – нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується під час визнання витрат платника податку;

14.1.16) дебітор – особа, яка внаслідок минулих подій заборгувала іншій особі певні суми коштів, їх еквівалент або інші активи;

14.1.17) дериватив – стандартний документ, що засвідчує право та(або) зобов'язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Стандартна (типова) форма деривативів і порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством;

14.1.18) дивіденди – платіж, який здійснює юридична особа – емітент корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснює державне комерційне, казенне підприємство або комунальне підприємство на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому позитивне або від’ємне значення об’єкта оподаткування, розраховане згідно з розділом ІІІ цього Кодексу, не впливає на порядок нарахування дивідендів;

14.1.19) договір довгострокового страхування життя – договір страхування життя строком на 10 і більше років, який містить умову щодо сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як п’яти років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності I групи. При цьому страхові виплати здійснюються незалежно від терміну сплати страхових внесків (платежів, премій) і страхувальник (платник податку) не є вигодонабувачем за таким договором.

14.1.20) дохід – загальна сума будь-яких доходів платника податку від усіх видів діяльності, нарахованих (отриманих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами;

14.1.21) дохід (прибуток) з джерелом їх походження з України – будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види доходів, у тому числі пасивних, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів, доходи від продажу майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків – резидентів від страхування ризиків страхувальників – резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

14.1.22) дохід (прибуток), отриманий з джерел за межами України – будь-які доходи, отримані резидентами від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види доходів, у тому числі пасивних, доходи від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних митній службі України;

14.1.23) звичайна ціна – ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим пунктом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Для товарів (супутніх послуг), раніше ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту, звичайної ціною продажу (поставки) на митній території України вважається справедлива ринкова ціна, але не нижче митної вартості товарів (супутніх послуг), з якої були сплачені податки і збори під час їх митного оформлення.

Визначення звичайної ціни у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється за такими методами:

порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

ціни перепродажу;

“витрати плюс”;

балансової вартості.

Основним для визначення звичайної ціни є метод порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продажу).

Якщо звичайна ціна не може бути визначена за методом порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) згідно з положеннями цього підпункту використовуються в порядку черговості інші методи цього підпункту. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо звичайна ціна товарів (робіт, послуг) не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни вважається, що звичайна ціна збігається з договірною.

У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до принципів такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної ціни продажу або індикативної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна, але не нижче встановленої мінімальної ціни продажу або індикативної ціни.

За методом порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності – однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов’язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Ідентичні товари (роботи, послуги) – товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які впливають на їх якісні характеристики і не мають істотного значення для встановлення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник.

Однорідні товари (роботи, послуги) – товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються з подібних компонентів, що дає змогу їм здійснювати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Ринок товарів (робіт, послуг) – сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчий стосовно покупця (продавця) території.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) згідно з методом порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов’язань, умови здійснення платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов’язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності – однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється з урахуванням таких факторів.

Якщо товари (роботи, послуги) продаються шляхом проведення конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана під час такого продажу.

Згідно з методом ціни перепродажу застосовується договірна ціна товарів (робіт, послуг), визначена під час подальшого продажу такого товару (робіт, послуг) покупцем третій особі за вирахуванням відповідної націнки та витрат на збут.

За методом “витрати плюс” застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки. Для визначення націнки використовується середньостатистична рентабельність у певній галузі (виду діяльності).

За методом балансової вартості оцінка активів або зобов’язань здійснюється за балансовою вартістю, що визначається згідно з відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Порядок застосування методів порівнювальної неконтрольованої ціни (аналогів продаж), ціни перепродажу та “витрати (собівартість) плюс” для визначення звичайної ціни встановлюється Кабінетом Міністрів України виходячи з положень цього пункту.

Методику визначення звичайної ціни страхового тарифу встановлює центральний орган виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг.

Звичайна процентна ставка за депозит (вклад) – процентна ставка, що встановлюється за кожним видом депозиту (вкладу) всім вкладникам на стандартних умовах, визначених внутрішніми правилами фінансової установи.

Звичайна ставка проценту за кредит – розмір доходу фінансової установи у вигляді процентної ставки за кредит з урахуванням доходів від комісійної винагороди або інших оплачених послуг, включаючи послуги, які надаються позичальнику третіми особами за рахунок зазначеного кредиту, що встановлюється залежно від виду кредиту в межах мінімального та максимального розмірів процентної ставки та тарифу за такі послуги за таким видом кредиту всім позичальникам на стандартних умовах, визначених внутрішніми правилами фінансової установи.

Обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Кодексом, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Для застосування звичайних цін (ставок) орган державної податкової служби оформляє рішення у порядку, який встановлюється центральним органом державної податкової служби;

14.1.24) емісійний дохід – сума, перевищення надходжень, отриманих емітентом від продажу власних акцій (інших корпоративних прав) та інвестиційних сертифікатів, над номінальну вартість таких акцій (інших корпоративних прав) та інвестиційних сертифікатів (при їх первинному розміщенні), або над ціною зворотного викупу під час повторного розміщення інвестиційних сертифікатів та акцій інвестиційних фондів;

14.1.25) інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції:

а) капітальна інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу;

б) фінансова інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні;

в) пряма інвестиція – господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою;

г) портфельна інвестиція – господарська операція, яка передбачає купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку;

д) реінвестиція – господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій;

14.1.26) інжиніринг – надання послуг (виконання робіт) з складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами);

14.1.27) корпоративне право – право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до законодавства, незалежно від того, утворена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, чи в іншій організаційно-правовій формі; 

14.1.28) кредит – використовується у значенні передбаченому Цивільним кодексом України.

З метою оподаткування кредит поділяється на:

а) фінансовий кредит – кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами у позику юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів установлюються Національним банком України (щодо банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (щодо небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства України;

б) товарний кредит – товари (роботи, послуги), які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів, робіт, послуг таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості;

в) інвестиційно–інноваційний податковий кредит – відстрочення податкового зобов’язання з податку на прибуток, що надається суб’єкту господарювання з метою збільшення його фінансових ресурсів для виконання зареєстрованих у встановленому спеціальним законодавством України у сфері державної підтримки та стимулювання інноваційної та інвестиційної діяльності порядку інвестиційних (інноваційних) проектів (програм), в порядку та на умовах, визначених розділом ІІІ цього Кодексу;

14.1.29) кредитор – юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також контролюючі органи – щодо податків. 

14.1.30) курсова різниця – різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

6512574444797146.html
6512681530173806.html
6512734142560613.html
6512959223813666.html
6513022979327563.html